May 30th, 2015

door

Враження від підготовки "реформ"

Цього тижня працював на всяких узгоджувальних зборах зацікавлених сторін (в т.ч. урядових контор) з вироблення стратегії реформ, а також першочергових дій, на які європейці обіцяли дати гроші. За участі іноземних спостерігачів.

Що я вам скажу, громадяни. Європейці в принципі готові дати грошей. Але вони не розуміють, що тут взагалі відбувається, і як ця система працює. Тому що і наші це доладу не розуміють. Ясна річ, система (і законодавча база) - і будувалася з тим наміром, щоб у мутній водичці легше було рибку ловити.

Кожна маленька контора чи орган тягне ковдру на себе, відкараскується від відповідальності, інтригує та хоче захапати в процесі реформ більш ласий шматок. Так, є, дійсно є хороші специ. Але вони займаються цілком конкретними справами зазвичай - безпосередньо керують виробництвом. А загалом галуззю керують найчастіше декілька державних контор, котрі між собою чубляться або взагалі ігнорують існування як одне одної, так і вдасне галузі, для якої видають розпорядження. Спікери від цих поважних контор (всяких агентств розробки стандартів та комітетів з використання біопалива) часто не вміють вести діалог в принципі. Вони можуть годинами (не перебільшую) цитувати номери всяких наказів, розпоряджень, інструкцій, які найчастіше до реальності відношення ніякого не мають - але саме в цьому світі вони функціонують. Слово в них забрати неможливо, тому я був змушений синхронно перекладати промову однієї тітки - музи від бюрократії - без передиху хвилин сорок, хоча зрозуміти її монолог міг тільки інший бюрократ (йшлося про всякі розпорядження та інструкції десятирічної давнини). Наради за участі таких людей перетворюються на щось жахливе, оскільки вони настільки звикли, що вся робота - це відмазки за допомогою посилань на інструкції, що в існування якоїсь там реальності на роботі, мабуть, не вірять. Часто-густо після своєї доповіді ці чиновники збираються і йдуть - що скажуть інші, їх не цікавить, в них невідкладні справи.

Під оце замилення, як я зрозумів, на папері "будуються" цілі підприємства, гроші на них розкрадаються, і потім, років за десять, раптом ті самі люди починають несамовито критикувати розкрадання державних коштів. Ясна справа, ніхто за це зазвичай не буває покараний, більшість персоналу контор, я так собі уявляю, навіть не отримує великого зиску, а продовжує "працювати" в такому режимі, бо інакше ж всьо, державна машина стане, а це капець всьому. Таким чином, більша частина уряду не робить ніякої реальної роботи - перекладає папірці та тягне що погано лежить, ККД системи навряд чи перевищує 10%. Прогнози щодо реформи невтішні - може, позитивні зміни і проскочать, але більшість зусиль буде спрямована не на побудову більш ефективного механізму/ скорочення неефективніх, а на перехоплення повноважень та майнових прав в інших контор. Тобто все буде плюс-мінус як є, тільки красти стануть інші люди й більше.

Невелику надію дає місцева влада - вона, в принципі, виглядає адекватніше across the board, бо таки має не тільки красти, але і шось робити реальне. Співчуття викликають також представники МНС, які часто мають розгрібати чуже гівно (буквально - несанкціоновані звалища, відходи, забруднену відходами свиноферм місцевість).

Довелося бути також в одному київському університеті. Це писець - професор, науковий керівник магістратури, хвалиться, що його роботи не можна сплагіатити, бо ніхто їх не може зрозуміти (трохи не так, але сенс саме такий). Вигадує якісь свої псевдонаукові терміни і виражає прості думки десятьма реченнями, коли в перекладі я легко можу обійтися двома і не втратити ні краплини вкладеного змісту. Подивився пізніше його роботи та біографію - в минулому оперативник КДБ, з Росії. Ага, позаштатний урядовий радник з питань держбезпеки ще за 2006 року. Діти давно вивезені в Німеччину.

Все це мене неабияк засмутило. Адже в принципі ідея зібрати всіх та обговорити реформи та пріоритети - дійсно непогана. Але ось такі сумні враження - я навіть писати не хотів, але не відпускає, ходжу пригнічений.